Опис землі Козелецької. Вибрані розділи
(Науково-популярне дослідження з минувшини рідного краю)
Під редакцією В.М.Гузія, А.Г.Пенського
Ця краєзнавча книга – дарунок Чернігівського земляцтва нашому краю, козелецьким і остерським людям; землі, де ми народилися, росли, яку любили, любимо і будемо любити, допоки б’ються наші серця, допоки живуть розум і душа.
Втрачаючи рідні села, ми стаємо мертвим народом, забуваючи про все, що було. Не про це мріяли наші славні попередники–краєзнавці Петро Симоновський (1765), Федір Туманський (1781), Опанас Шафонський, Дмитро Пащенко, Михайло Лагода, Філарет Гумілевський, Митрофан Александрович, Михайло Константинович.
У радянські часи їх працю продовжили Анатолій Розанов, Микола Макаренко, Микола Ткаченко, Олександр Бузун, Олександр Шам, Олександр Носенко, Кузьма Руденко, Петро Кисіль, Іван Литвиненко, Віктор Дубінін. Сьогодні цю вахту несуть острянин Петро Лавренчук, Анатолій Пенський зі Скрипчина та козельчанка Світлана Кійкова.
Хто ми? Для чого народилися? І для чого живем? Колись, ще у дитинстві, ми вперше почули свою історію від батька чи діда. Вона була найправдивішою. За нами давня історія. Ми - горді нащадки сіверського племені, билинних богатирів, остерських бояр, козаків Київського полку, нащадки працелюбного селянства. Величезною працею наші предки обробляли піщані землі понад Дніпром-Славутою, над зачарованою річкою дитинства Десною, над квітучими берегами Остерки-Істру, прикордонним Трубежем.
Проте, кожне колишнє село назавжди зберегло намолену неповторну ауру думок і почуттів тих людей, котрі жили тут. Щоб все розказати потрібно не менше 10 томів книг такого ж обсягу.
Назви наших старожитніх сіл – це вічний пам’ятник їх засновникам. Легендарним Луту, Креху, Саві, Тарасу, Глібу, Соколу, Євмену, Сокирі та конкретним остерським боярам - Сираю, Гломазді, Біликам, Дановичам, Бригинцям, Тополям, Єркам, Копотям, Булахам, Бобруйкам, Горбачам та ін. Вони герої і колумби свого часу. Адже не лише освоювали пущі, але й своїми справами творили майбутнє нашої нації. То були великі люди! Хвала їм!
Нашою землею ходили князі Володимир Мономах і Юрій Долгорукий, святитель Микола Святоша і княгиня Пребрана, гетьманами нашого роду були Яцько Остряниця і Кирило Розумовський, Яким Сомко, Павло Тетеря і Михайло Ханенко.
Три польські королі – Ян II Казимир, Микола Чарнецький та особистий товариш-кревник знаменитого Івана Сірка Ян III Собеський побували у середині XVII ст. у нашому краї. Майже через сто років після них, влітку 1744 р., Козелець відвідали три російські імператори – Єлизавета Петрівна (правила в 1741-1762 р.р.), Петро III (1762-1763) та Катерина II (1763-1796). У 1830 р. наш край відвідав російський імператор Микола I, «заслугою» якого стало знищення палацу Олексія Розумовського «Олексіївський дім». На початку минулого століття не оминув Остерщину й імператор Микола II.
З 1952 до 1971 року кращі сільські трудівники району були удостоєні звання Героя Соціалістичної Праці. Вони заслуговують на те, щоб їх назвати поіменно. Це бригадири тракторних бригад Б.П.Вертай (Одинці) та Т.Т.Кожура (Олексіївщина), ланкові рільничих ланок Г.С.Дворник (Локоть) і М.Т.Якименко (обидві Лутава) та А.К.Шолойко (Шолойки), свинарки Л.І.Крикун (Лутава) та Г.Є.Орел (Одинці).
Поволі згасає колись бурхливе сільське життя у трипільській Євминці та невеликих Шуляках, козацькому Булахові та графських Лемешах, волосному Чемері та древньому Крехаєві, літописному Моровську та науковому Прогресі, партизанській Гнилуші-Лебедівці та боярському Єркові, замковій Вовчій Горі та дворянських Сивухах, святому Озерному та мостянському Петровському, прикрашеній новітньою церквою Рудні та болотній Ничогівці, монастирській Данівці та лісовій Соколівці, заплавній Лутаві та мілітарній Десні, лісостепових Жадьках та печенізькій Карасинівці. Цей список ще довго можна продовжувати. Хіба тут можна не погодитися з Божою заповіддю: «Все буде так, як повинно бути, навіть якщо буде інакше». Це хід історії. Забути минуле, все що було – це все одно, що померти.
Автори добре розуміють всі недоліки цього видання і саме тому не претендують на вичерпність думки. Щось не дослідили, щось не досказали, інколи не вистачило таланту, натхнення, сили, часу. Вони поспішали. Книгу написано трохи більше ніж за два роки. Проте важливо, щоб прочитавши її, люди змінили своє ставлення до життя, до нашої історії. Так би хотілося всім, хто причетний до цього видання.
Творці колективної праці прославляють наші села, предків, родичів; співають хвалу нашим річкам, святим озерам, зеленим урочищам, лукам, лісам, полям. Час шумить стрімко. Все менше голосів та окремих звуків доходить до нас з далекої минувшини.
Автори подають минуле більш ніж 100 наших сіл. Вони старалися і, здається, не забули жодного. Наша минувшина повна загадок, недосліджених тем. Обсяги, визначені до друку, не дали можливості пошанувати багатьох людей, які на це заслуговують. Саме тому просимо, щоб наші розумні діти продовжили історію нашого родоводу, наповнили її новими фактами.
Хотілося б звернутися і до старшого покоління. Відкиньте, будь-ласка, суєту щоденних справ і розкажіть своїм внукам про велич своїх родів, починаючи з діда-прадіда.
Архівні документи й церковні книги, матеріали з котрих автори включили до видання, розкриють вам сторінки минулого життя ваших предків за останні 400-500 років, одночасно наповнивши щемом ваші серця.
Наше видання – це невеликий зріз величної пам’яті історії, пам’яті того, що було до нашого народження, і для чого ми тимчасово тут живемо. Допоки ми живі, на могилах наших батьків будуть квітнути посаджені нами вишні пам’яті. Україна, Остер, Козелець для нас, як і для наших великих земляків Олексія та Кирила Розумовських, понад усе!
Козелецьке відділення Чернігівського земляцтва постійно робить свій внесок у духовне та економічне відродження сучасної Козелеччини. Відроджує церкви, збирає земляцтва загиблих сіл Бондарів, Окунинова, Нового і Старого Глибова, вирішує питання в галузях економіки, охорони здоров’я, освіти. Врешті-решт об’єднує членів земляцтва у справі патріотизму та любові до рідного краю.
Статті до книги писали різні люди, з різними ідеологічними поглядами, знанням історії, життєвим досвідом. Упорядники та видавці не обмежували авторів у їх розумінні минулого. Книга відображає різні думки, часто альтернативні сформованим у суспільстві поглядам.
Це демократичний підхід до видавання краєзнавчої праці, й право кожного читача сприймати чи не сприймати її як історико-популярний твір, приставати чи ні до точки зору авторів.
Я щиро вдячний Володимиру Гузію, Анатолію Пенському, а також всім, хто причетний до цього видання. Переглядаючи цю, безсумнівно, унікальну працю, згадуються слова Джавахарлала Неру: «Все що ми маєм є даром минулого, далекого і близького. Воно закінчилось, і його не змінити, а майбутнє – можна».
Бажаю дорогим землякам і земляцтву окриленої любові до нашої історичної малої Батьківщини, предківської землі Остерщини і Козелеччини.
Хай книга зміцнить ваші благородні почуття і піднесе ваш патріотичний дух.
Щиро Ваш, голова Козелецького відділення Чернігівського земляцтва в м.Києві
Володимир Саченко.
Читати он-лайн :
