З гумором по життю. Микола Руско
РУСКО МИКОЛА АНДРІЙОВИЧ народився 01 травня 1944 рік в селі Верхній Ікорець, Бобровського району Воронежської області. В цьому ж році батьки переїхали на Україну в Чернігівську область Остерського району с.Короп’є.
Закінчив Ніжинське училище культури (1969 р.) та Київський інститут культури (1978 р.) , відділ народних інструментів за спеціальністю диригент оркестру народних інструментів. З 1970 року працює викладачем музичної школи, а з 1987 року директором Остерської дитячої музичної школи. Руско Микола Андрійович веде активну творчу діяльність. Виступає перед учнями Остерської, Деснянської та Козелецької гімназії по пропаганді пісенної та літературної творчості. Як автор – виконавець є постійним учасником районних концертів та творчих звітів. Писати активно почав з 1996 року. На протязі останніх років вийшли творчі збірки: - збірка гумору «Сатиричні уколи Руска Миколи»( 1998 р.), - збірка пісень «Одна у нас ти, Україно» (2002 р.), - збірка гумору «Свиня на протезах»(2003 р.) - збірка дитячих гуморесок «Гумор не вмира, бо сміється дітвора»(2002р.) - збірка гумору «Маєм, те що маєм»(2008 р.) - збірка пісень «Для тебе пісня і любов» ( 2008 р.) - дитяча казка «Колобок» (2008 р.) Член Ради Національної спілки письменників України, Лауреат семи літературних та журналістських премій, Заслужений працівник культури Чуваської АРСР та України Станіслав Реп’ях у передмові до збірки Миколи Руска «Свиня на протезах», так охарактеризував творчість автора: « Він належить до тих поетів – гумористів, які черпають сюжети для своїх творів безпосередньо з народних джерел. Він помічає і вирізняє з-проміж інших кумедні ситуації, цікаві зіткнення, інтерпретує житейські історії та класичні гумористичні сюжети – і все це лягає на папір віршованими рядками. Безперечно, це – благородна і всілякої похвали гідна праця». Гуморески Микола Руска влучні, запальні, актуальні, справді народні, вони популярні не лише у читачів, але й давно вже увійшли в репертуар багатьох читців Чернігівщини. Усмішка, дотепний жарт, гумористична ситуація у віршах цього поета-гумориста постають перед нами у різних варіаціях, підносять настрій, допомагають по-новому поглянути на, здавалося б, уже звичні життєві обставини, вимогливіше ставитися до самих себе, намагатися бути кращим і досконалішими.
Микола Руско. Автобіографічне. Народився вранці – рано. В розквіті весна. Тут я й видав полум’яну Пісню цвіркуна. Закричав щосили й духу На весь білий світ. Злякав бабу повитуху Натрудив живіт. Всі сказали: мабуть буде З мене якийсь толк. Коли здибав теплі груди То нарешті змовк. І назвали Миколаєм Мене із тих пір. Солов’єм душа співає Вір, а хоч не вір. Кожний день пісні складаю Й гуморески я, Хоч не легка, так гадаю Доленька моя… Хочеться багато І снують думки. Щось напишеш –свято. Вірші, мов хмарки Кличуть у прекрасне, В береги круті. Де калина рясно Квітне в самоті. Де берізки в полі, Солов’ї в гаю, Де стрункі тополі Неба на краю. Хай наснага й сила Ще не покида. Хай несуть вітрила Років не шкода. Працювати треба, Доки я ще жив. Хай луна ж до неба Пісня, що створив.
